Верховний Суд висловився щодо особливостей обрахування стажу судді

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши адміністративну справу за позовом до пенсійного фонду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач – суддя у відставці, звернувся до пенсійного фонду з проханням провести перерахунок та виплачувати 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивачу у зміні щомісячного довічного утримання судді у відставці з 86% до 90% було відмовлено, оскільки, згідно з розпорядженням відповідача щомісячне довічне грошове утримання визначено в розмірі 86% заробітної плати судді, виходячи з 23 повних років стажу на посаді судді.

Визначаючи стаж, який дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання, відповідач, зважаючи на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  (№ 1402-VІІІ), не включив до його складу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає рішення відповідача протиправним з огляду на таке.

З 22 вересня 2016 року позивач припинив свої повноваження як суддя та набув право на призначення грошового утримання судді у відставці на умовах, визначених нормами законодавства, чинного станом саме на 22 вересня 2016 року.

На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Суд дійшов висновку, що невключення зазначеної діяльності до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до стажу роботи позивача, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватися стаж роботи на посаді судді, навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та строкова військова служба в лавах радянської армії, що в загальному розмірі становить понад 28 років та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Постанова Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 559/443/17 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77798692.

За повідомленням прес-служби суду