
Імплементація Конвенції має принципове значення й у контексті європейської інтеграції України, адже вимоги ЄС значною мірою кореспондують стандартам, закріпленим у Конвенції та практиці ЄСПЛ. Таким чином, імплементуючи Конвенцію, Україна не лише виконує свої міжнародні зобов’язання, а й послідовно наближає національну правову систему до правового простору Європейського Союзу.
Саме тому подальше поглиблення імплементації конвенційних стандартів і розвиток змістовного та взаємоповажного діалогу між Європейським судом з прав людини та судовою владою України залишаються ключовими завданнями на майбутнє.
Попри війну і руйнації Україна продовжує впроваджувати реформи в судовій системі й досягає вражаючих результатів.
Обговорені виклики, з якими досі стикається судова система України. Серед таких викликів, які суттєво впливають на рівень довіри до судів, –можливість виконання судових рішень, зокрема у групі справ «Бурмич та інші проти України» щодо невиконання рішень національних судів. Тож від України очікують широке вжиття заходів загального характеру для вирішення проблеми тривалого виконання судових рішень.
Означені системні проблеми: право на справедливий суд, невиконання судових рішень, захист права власності, свобода слова, умови тримання під вартою. Це стало поштовхом до законодавчих, інституційних та управлінських змін. Саме так Конвенція працює як інструмент реформ.
Зазначено, що Україна разом із партнерами працює над створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії рф, міжнародного компенсаційного механізму за завдані росією збитки. Ці інструменти доповнюватимуть Конвенцію у відповідь на нову реальність.
У 2025 році суттєво зросла кількість рішень у справах проти України, ухвалених у складі палати із семи суддів ЄСПЛ. У такому форматі Суд розглядає лише складні, неоднозначні справи, щодо яких немає усталеної практики Суду. Це показує, що суд приділяє особливу увагу пошукам відповідей у непростих і неоднозначних справах. Друга тенденція стосується збільшення кількості скарг, заяв, розглянутих проти України у форматі рішень комітетів суду. Ці заяви, які стосувалися питань добре усталеної практики ЄСПЛ, тобто системних проблем.
Зауважено, що кожне порушення Конвенції, констатоване ЄСПЛ, – це порушення держави, а не конкретного судді чи конкретної колегії суддів.
Водночас цьогоріч, як і в попередні роки, практика ЄСПЛ показує, що він достатньо часто погоджується із національним судом і підтримує його висновки, зокрема висновки Верховного Суду.
Акцентовано, що ЄСПЛ не очікує ідеальних рішень в надзвичайних умовах. Він очікує послідовності, передбачуваності та добросовісного мотивування рішень.

